Легенда про Руну

Наступного ранку я зламала систему безпеки школи Майкла, щоб спостерігати за ним. У його школі була серйозна охоронна система для учнів, яка, як вони заявляли, повинна стежити за їхньою безпекою та благополуччям. Всі ці камери зовні та всередині кожного коридору школи – це засіб авторитарного контролю та збору інформації, про всіх учнів у будь-який час корпорацією UMCI. Проте, я точно знала, що ця величезна корпорація була акціонером багатьох компаній, включаючи платформи соціальних мереж, і прагнула, головним чином, накопичити якомога більше даних.
Я побачила двох привабливих дівчат біля шкільних воріт, і Рена, що прямує до них, прискорюючи крок. Я знала, що він збирав у кулак усю свою мужність. Усі повинні знати, що йому є що запропонувати!

Але як тільки він незграбно наблизився до них і відкрив рота, щоб запросити їх на свій концерт, весь сценарій змінився. Одна з дівчат навмисно розлила свою гарячу каву на Рена зі словами «Упс! Вибач, я не бачила тебе, невдаха», тоді як інша дівчина транслювала це в прямому ефірі. Крізь сміх та глузування я почула слова «Як ти наважився заговорити з нами, диваку?», «Ти й така сама група мурах?»

Решта натовпу зібралася в купу, учні дістали свої телефони, щоб транслювати в прямому ефірі цю неприємну сцену, тоді як з нього сміялися і вигукували такі слова, як «Невдаха», «Слабак», «Дурень». Рен побіг до свого мопеда, намагаючись уникнути приниження. Його обличчя почервоніло від бризок гарячої кави.

Гасло їхньої школи буквально свідчить: «Викорінити знущання», і досі така поведінка вважається нормальною? Що не так із цими людьми?

Постраждалий фізично, емоційно та морально, Рен поїхав геть на своєму мопеді. На щастя, охоплення вуличного спостереження навколо школи було велике, тому я змогла прослідкувати його маршрут. Це було спонтанно і безглуздо з його боку, враховуючи, що раптово пішов сильний дощ! Мені треба щось зробити! Зачекайте, на нього їде вантажівка?

Я мала рацію, на нього їхав вантажний автомобіль! Рен був настільки пригнічений і розбитий, що не бачив, як на нього мчить вантажівка, поки та не опинилася за кілька метрів від нього! Він швидко вивернув кермо, втратив рівновагу і впав з мопеда. Я вже збиралася викликати швидку допомогу, але Рен заворушився. Він сміявся і плакав водночас. Якого біса? Я так хвилювалася. Думаю, він зрозумів, наскільки безглуздо дурною була його поведінка, і він був просто вдячний за те, що отримав лише пару синців!

Через кілька днів після того, як Рен потрапив в аварію, я вирішила, що з мене досить. Я хочу привітатися особисто.
Я зламала систему безпеки так, що вона розпізнала мене як учня (мені сподобалося, це виявилося достатньо просто!). Я вирішила не обтяжувати себе, одягаючи їхню шкільну форму, моїх хакерських навичок має бути достатньо!.. Вірно? Мені потрібно лише знайти Рена.

Знайшла! Була обідня перерва, але він вирішив провести її в бібліотеці, щоб уникнути будь-яких приводів для глузування. Бідний Рен! Я бачу, як він засинає, невдало прикидаючись, ніби читає книгу. Цікаво, чи буде він готовий потоваришувати, перебуваючи в такому стані. Він все ще такий зламаний. Але є лише один спосіб дізнатися…

Він не помітив мене, тому я підкралася ззаду, щоб подивитись, що він нібито читав. “Знаєш, ця книга просто обурлива”. Я сказала це, щоб привернути його увагу. Прокинувшись, він глянув на мене. “Привіт. Я Руна», – привіталася я.